Словник української мови (1937)/живиця
| ◀ живитися | Словник української мови Ж живиця |
живичний ▶ |
|
Живи́ця, ці, ж. 1) Живица, смола выступающая от жары на сосне. 2) Канифоль. 3) Название водки. Вареники, знаєте, парують на столі… От і живицю принесли. Св. Л. 222. Чаще: ледащи́ця-живи́ця. А охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Шевч. 160. Ум. Живи́чка.