Словник української мови (1937)/животіти

by Борис Грінченко

◀ животище

Словник української мови Борис Грінченко Ж животіти

животок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Животі́ти, ті́ю, єш, гл. Жить, быть живым, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Кв. I. 95. Прощайся з ким хочеш: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. I. 99.