Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/живцем

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
живцем
Київ: Соцеквидав України, 1937

Живце́м, нар. Живьем. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.