Словник української мови (1937)/жигало

by Борис Грінченко

◀ жигалка

Словник української мови Борис Грінченко Ж жигало

жигаль ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жига́ло, ла, с. Железный прут для прожигания отверстий в дереве. А він як розпече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.