Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жигало

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жигало
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жига́ло, ла, с. Железный прут для прожигания отверстий в дереве. А він як розпече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.