Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жилля

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жилля
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жилля́, ля́, с. Заселенное место, место, занятое поселением. У полі дорога добра ще, а як по жиллю, то не добре. Волч. у.