Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жирувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жирувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Добывать пищу (о диких животных). Зайці на зорі жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують. 2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. О парнях с девушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. I. 69. Забравсь до дівчат під п'яну руку та й жирує з ними. Харьк. 3) = Розкошувати. Жирували та панували пани. Змиев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.