Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жовто

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жовто
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жо́вто, нар. Желто. Сади розкішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. I. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. I. 73.