Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жовтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жовтіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жовті́ти, ті́ю, єш, гл. Желтеть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злості німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21.