Словник української мови (1937)/жовтіти
Зовнішній вигляд
◀ жовтіський | Словник української мови Ж жовтіти |
жовтішати ▶ |
|
Жовті́ти, ті́ю, єш, гл. Желтеть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злості німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21.