Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жолудь

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жолудь
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жо́лудь, дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жо́лу́ди́к. Мнж. 1. Ув. Жолудя́ка.