Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жужмом

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жужмом
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: беспорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.