Словник української мови (1937)/жук

by Борис Грінченко

◀ жуйка

Словник української мови Борис Грінченко Ж жук

жуковина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жук, ка́, м. 1) Жук, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глуп. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.