Словник української мови (1937)/жінка
| ◀ жінва | Словник української мови Ж жінка |
жінота ▶ |
|
Жі́нка, ки, ж. 1) Женщина. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінка і малії діти. Мет. 94. Ум. Жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують. Шевч. 67.