Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жінчин

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жінчин
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жі́нчин, на, не. Женин, принадлежащий жене. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.