Співомовки (1921)/Варенікі, варенікі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Співомовки (1921)
Степан Руданський
Варенікі, варенікі
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
21. Варенікі, варенікі!.

Сидить Москаль на прилавку,
Прищурує очи…
Так і знати, що псявіра
Вареників хоче.
 Хоче бідний вареників —
 То й ніщо питати!..
 Та тілько їх по нашому
 Не вміє назвати.

— „Хазяюшка, ґалубушка!“
Став він говорити:
„Сварі-ка мнє вот етаво!“
— „Та чого зварити?“
 — „Да ентаво… как, біш, єво
 У вас називают?..
 Вот… что, знаєш, бєрут тєсто,
 Сиром накладают…“

— „Та Бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки може?“
 — „Нє ґалушкі, нє ґалушкі!
 Я ґалушкі наю.
 Сварі-ка мнє, ґалубушка…
 Всьо, біш, забиваю!
 

Уш з ґлаз далой, так с памяті!
Вот ентакой бєс-то!..
Да знаєш лї: ентак сир-то,
А на сирє тєсто…“
 — „Та Бог його святий знає
 І добрії люде!
 Сир у тісті!.. хиба, може,
 Чи не пиріг буде?“

— „Да нє піроґ, ґалубушка!..
Екан дасада!..
Да знаєш-лі? туда масла
Да смєтани нада!..“
 А вона-то добре знає,
 Чого Москаль хоче,
 Та чекає барабана,
 Коли затуркоче…

Як почула барабана —
Слава тобі Боже!
Тай говорить Москалеви:
„Вареників, може?“
 Аж підскочив Москалина,
 Та ніколи ждати.
 — „Варенікі, варенікі!“
 Тай пішов із хати!..

15. IV. 1858.