Українські народні пісні. Пісні суспільно-побутові. К., 1967., с. 60-61
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]
СТАВЛЮ КОНЯ У ВИШНЕВОМУ САДУ
Ставлю коня в вишневому саду, (2)
А сам піду к батьку на пораду.
А мій батько по садочку ходить, (2)
За поводи кониченька водить:
«Ой на, сину, коника, не гайся, (2)
Щоб ти з свого війська не зостався!»
Та моє військо у стременах сяє, (2)
Попереду музикант іграє!
Ставлю коня в вишневому саду, (2)
А сам піду к неньці на пораду.
Моя ненька по кімнаті ходить, (2)
На рученьках сорочечку носить:
«Ой на, сину, сорочку, не гайся, (2)
Щоб ти з свого війська не зостався!»
Та моє військо у стременах сяє, (2)
Попереду музикант іграє!
Ставлю коня в вишневому саду, (2)
А сам піду к брату на пораду.
А мій братик по сінечках ходить, (2)
На рученьках сіделечко носить:
«На, братику, сідельце, не гайся, (2)
Щоб ти з свого війська не зостався!»
Та моє військо у стременах сяє, (2)
Попереду музикант іграє!
Ставлю коня в вишневому саду, (2)
А сам піду к сестрі на пораду.
А моя сестра по двірочку ходить, (2)
На рученьках хустиночку носить:
«На, братику, хусточку, не гайся, (2)
Щоб ти з свого війська не зостався!»
Та моє військо у стременах сяє, (2)
Попереду музикант іграє!
Ставлю коня в вишневому саду, (2)
А сам піду к милій на пораду.
Та моя мила у покоях ходить, (2)
На рученьках дитиноньку носить:
«Ой на, милий, дитину, загайся, (2)
Щоб ти з того війська ізостався!»
Та моє військо у стременах сяє, (2)
Попереду музикант іграє!
