Фінстербуш: (Теж витається). „Харчком“ Финстербуш!
Сотрудник: Прошу, товариші, розгостіться! Я не хазяїн, я тутешній сотрудник. Хазяїн к церкві, незабаром прийде. Сідайте, прошу! (Перші два сідають. Фінстербуш ходить по кімнаті, всьому приглядається).
Фінстербуш: (Стає перед картою Европи). Что значат эти булавки на карте?
Сотрудник: Тут були польські офіцири на кватирі і цю карту зіставили!
Фінстербуш: Когда же они удралі?
Голодюк: Вчера вечером.
Міхайлов: Ви кто таков будете?
Сотрудкик: Учитель місцевої школи, Голодюк.
Міхайлов: А, очень нам приятно! (Всі витаються з Голодюком).
Ільченко: (До салдатів). Ви, товариші, покищо свобідні. Можете йти, ми вже самі влаштуємося.
Іщук: Ех, поїлиб ми дечого. Вже далі цілу добу не їли як слід.
Ломакін: Эх, да, да, покушалиб!…
Іщук: (До сотрудника). „Єґомосць”, кажіть дати що перекусити.
Сотрудник: А виж, товаришу, звідкіля знаєте, що в нас батюшок „єґомосцями” кличуть?
Міхайлов: Он здешний, Галичанин.
Голодюк: (До Іщука). Звідкілля будете?
Іщук: Від Радехова.
Фінстербуш: Действительно, покушать-бы!… Батюшка, сделайте милость, распорядитесь! Там чего нибудь…
Сотрудник: Хвилинку підіждіть, товариші, незабаром хазяїн старший батюшка прийде.
Міхайлов: Нам много не надо. Вот там какой го-
