Сторінка:«Наша культура». 1936.pdf/12

рії німецької місії величезна; працював він і як основоположник та керівник філантропічних інституцій; „Сирітський Дім“ у Галле, що він його заснував, є власне ціле місто, що обіймає кілька власних вулиць та існує й досі. Серед численних завдань, які собі та своїм співробітникам ставив Франке, було, між іншим, встановити зв'язок із східньою церквою. В цім випадку пієтисти не стільки думали про „місіонерство“, про пересаджування протестантських ідей на грецько-православний ґрунт, як про „відновлення“ східньої церкви, про її поворот до традицій апостольських. Через балтійських німців, через німецьких купців та колоністів у Росії та в Україні, навіть через по- лонених шведів“ деякі зв'язки зав'язувалися, хоч і помалу. Якісь зв'язки були в Галле з Теофаном Прокоповичем?. І до інших слов'янських народів був у Галле інтерес: тут друковано твори чеських братів (зокрема Коменського) в перекладах та чеською мовою, в Галлє видано Аридта в чеському переклакі відомого словацького вченого Матея Беля ще року 1715°. Якимсь ніби „референтом“ слов'ян- ських справ був у Галле у Франке Гайнрих Мільде, що походив із околиці Магдебургу, побував у Чехії та Росії, навчився слов'янських мов, збирав слов'янські рукописи, підтримував зв'язки з „чеськими братами“, друкував чесь- ки книжки“; для нас мають джерельне значення його ру- кописні примітки та замітки, що він їх залюбки робив сво- їм досить нечітким та негарним великим письмом у книж- ках, що йому колись належали, та що він завіщав їх по смерті до бібліотеки „Сирітського Дому“; серед цих замі- ток є й замітки про життя та особу Тодорського. От із цим колом людей і вступив у стосунки наш Тодорський, що навіть переніс свої студії з Єни до Галле“. Навряд чи Тодорський познайомився ближче з самим Франке, що був уже старий та незабаром умер (1727). Але він вступив Про це пише 72. Иовсҍє: „Дечысьо Иінведвсҍаґ(йсьо 2еfыеҍтій? (4r Рoiвn“, томи 18-19 (1930-31). Див, стару цікаву книжку С. Р. чол Итееей: „Vаbrҍаtняъ чнd ашвtddiiсҍє Севсфіcнtе чод dеред всҍтедінсҍел Сеґлнячвев ів Кшифідна чиd Бiіівм“. Зогап. 1725. Листи шведін до Фраике та його друзів із Сибіру переховуються в Галле. В цих листах згадується, між іншим, про укра- їкських вихованців шведських шкіл в Сибіру (напр. у Тобольську). Про це див. Вочке, а зараз іще й К. Зіаррегтісй: Е. Ртокоре- уій чиd ).Р. Виddеnь, „Бefiвсьгії“ ґҍг оківнгорйівсҍе Севеtісьҍ 1935. (IX). 3. стор. 341—62; через Буддея йшли, мабуть, і зв'язки Прокоповича в Галдле. Див. мою статтю: „Студенти з Словаччини в Галле“, що дру- кується в Збірнику Словацько! „Матиці“, та автобіографію Беля, яку я публікую в „Zaіtgсьлї“ fйr діaтіoсt PAiiologie“. На чеські друки Мільде звернув увагу ще Юкамак, але якоїсь праці про цього цікавого відданого приятеля слов'ян ще немає й досі. Про захопдення Тодорського творами Франке див. у замітці в „Сеtdtсtа Раша“, том XIX, на яку досі ніхто не звернув уваги, бо цей часопис ґрунтовно забутий. „Со9,