дорогою. Вироблено сям і там ряд постанов: за яку ціну йти до пана на роботу, скілько виплачувати за арендну землю. Декуди селяни брали ся до уряду гостріще. В кількох ґубернїях відмовили ся платити податки й се доводило знов до сутичок із оружною силою. Повстав ряд орґанїзацій на селї. У серпнї й вересні відбуло ся багато зїздів без дозволу уряду, на яких підносило ся питання: чи платити податки, чи давати некрутів і т. и.
Бранка некрутів у осени 1906. року була дуже шумна. Багато сїл не хотїло давати некрута, подекуди новобранці не хотїли присягати, а коли й присягали, то складали між собою умову, що не будуть бити селян і робітників за бунти. Зорґанїзовані селяни страйками почали добивати ся своїх прав.
Страйки страшіенно налякали панів, і вони почали шукати виходу зі ского скрутного становища. Почали перепродувати свої маєтки на ґвавт, і через те цїна на землю впала до 68 карбов. за де- сятину. Це знов затрівожило уряд, і він учепив ся знову за свою полї- тику: на око помагати селянам, але в дїйсности заплутувати їх та за- тягати в довги. Уряд скористував ся т. зв. „Селянським Банком“ став через нього закуловувати землі від поміщиків і перепродувати селянам. Цїна на землю відразу підскочила на 116 карб. за десятину. Крім панських земель „Банк“ почав пускати в продажу удїльні й скарбові землї, хоч до тоге не мав праза, бо цї землі були державною влас- ністю й належали до цілого народу. Потворено комісії на купно землі й до праці в тих комісіях покликано навіть по трох членів від селян. Але- селяни відмовили ся від тих місць, добре знаючи, що комісії не влекшують купна землі для селян і що від них мають користь тільки поміщики. То так у часї від 1. падолиста 1905. року до 1. серпня 1908. року „Селянський Банк“ закупив у поміщиків землі більше нїж на 506 мі- ліонів карбованців і зачав перепродувати селянам, утягаючи їх у довги. Відомо, що землю міг купити тільки багатий селянин, який і так має її, а біднїщим і безземельним прийшло ся брати на вяплат. Через те цїна ставала вища, проценти страшно душили й так бідний варод. Крім того з громадського становища в селі виходило велике розладдя, бо багаті селяни ставали що багаччі, а бідним „Банк“ не помогав багатіти. Селяни почали тратити до „Банку“ довірря, землі стали купувати меньче. Щоби більш приманити селян, „Банк“ зменьчив проценти: із 6 карб. на майже 5% карб. Але й це не показало ся полекшею для селян, нї трохи не облекшило покупки землі, бо рівночасно відскочила цїка на землю. І так вийшло ось що: ранїш одна десятина коштувала 100 карб., процент був 6 карб., після зменьшення процентів купно землі підня- лось до 200 карб. за десятину, отже процентів вимагало ся (двічі по 5% карб.) 10% карб. 164 „идзооач
