Сторінка:«Україна в минулому», 1994. – №5.djvu/108

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Валентина Кухар

МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ: СПРОБА ЗАЛИШИТИСЯ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ (1894–1898)

Михайло Грушевський залучився до українського громадського життя у той критичний момент, коли в українстві в Росії, приреченому на принизливе нелегальне існування, почався процес розмежування сил. Ще в середині 1880-х pp. XIX ст. у Київській громаді відбувся розкол, внаслідок якого в ній виділилося два угруповання — помірковане і радикальне. Перше об'єднувалося навколо В. Антоновича, О. Кониського, В. Вовка-Карачевського, які віддавали перевагу легальній культурно-просвітницькій діяльності і підтримували контакти з галицькими народовцями. Переважна ж більшість Громади належала до радикального угруповання, представники якого вважали найефективнішим способом боротьби за інтереси українського народу безкомпромісну опозиційну політику щодо центральних те місцевих органів влади Росії та Австро-Угорщини, а своїми політичними союзниками — галицьких радикалів[1].

Молодий історик тісніше зблизився з поміркованим крилом Громади. Тому сприяли його особисті контакти з лідерами цього напряму. Саме під впливом В. Антоновича та О. Кониського М. Грушевський став прихильником наймасштабнішої спільної політичної акції галицьких народовців та поміркованого крила Громади, що ввійшла в історію під назвою “нової ери”[2].

Політична доктрина “нової ери” передбачала досягнення компромісу між народовською партією та польськими урядовими колами. Угоду було укладено наприкінці 1890 р. Ціною відмови від проведення опозиційної політики і співробітництва з москвофілами галицьким народовцям вдалося добитися від уряду деяких поступок: запровадження фонетичного правопису у шкільництві, відкриття української гімназії в Коломиї, розширення прав української мови в судах та адміністрації, утворення українських фінансових установ — страхового товариства “Дністер” та “Української щадниці”

108
  1. Дорошенко Д. Володимир Антонович. Його життя й наукова та громадська діяльність. — Прага, 1942. — С. 70–85; Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — Ч. 1. — С. 166, 18і.
  2. Грушевський М. Як мене спроваджено до Львова // Діло. — 1898. — 22 червня.