За рішенням Спільного зібрання ВУАН проф. А. Яната від роботи в Академії був увільнений, а до РНК України в Харків терміново були делеговані академіки М. М. Крилов та А. М. Лобода з інформацією про критичне становище з виданням академічної книги. Кошти ВУАН повернули[1]. В цій складній ситуації ВУАН змогла видати у 1922 р. у Харкові тільки першу частину “Бюлетеня Редакційного комітету для видання творів О. П. Потебні” та в Одесі “А. А. Потебня. Полное собрание сочинений. Том 1. Мысль и язык”.
На цьому поневіряння ВУАН на шляху становлення академічного друку не закінчились. Незабаром виявилось, що видавниче товариство “Друкар” порушувало в орендованій у Академії друкарні загальновизнаний порядок функціонування радянського підприємства, зокрема, не робило відрахунків від прибутків на соціальні потреби і тим самим заборгувало державі значну суму[2]. “Друкар” відмовився сплатити борг під приводом, що в угоді це питання обумовлено не було. Справа розглядалась в судових інстанціях. 25 травня 1923 р. на майно академічної друкарні було накладено арешт[3].
Трест “Києв-Друк” намагався використати це скрутне становище ВУАН для повернення Лаврської друкарні під свою опіку. Київський Губгосплан своєю постановою від 27 червня 1923 р. підтримав домагання тресту. Лише особисте втручання наркома освіти України В. П. Затонського вивело Академію з цієї важкої ситуації. За його пропозицією Редакційний відділ Наркомосу УСРР уклав з ВУАН угоду терміном на 5 років, відповідно до якої Академія передавала свою поліграфічну базу в оренду, а наймач зобов'язувався сплатити борг, нести юридичну та адміністративну відповідальність за неї та “друкувати без затримки праці любого з відділів ВУАН в обсязі 10 друкованих аркушів в місяць”. 14 червня 1923 р. ця угода набрала чинності[4].
Видавництво “Червоний Шлях”, на яке Наркомос УСРР поклав відповідальність за виконання своєї угоди з ВУАН, не поспішало повною мірою виконувати зобов'язання перед Академією. Виробничі потужності академічної друкарні, зокрема придбані на кошти ВУАН дві американські ротаційні машини, використовувались в інтересах наймачів, а замовлення академічних підрозділів виконувались протягом 1923-1924 pp. лише на 75 відсотків. Як і товариство “Друкар”, видавництво “Червоний Шлях” не поспішало також з придбанням поліграфічних засобів для випуску праць фізиків, математиків, хімі-
