Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №9.djvu/219

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гл. X. Немарксистская трактовка вопросов истории Украины периода Второй мировой войны. — B. C. Коваль. 518

Гл. XI. История Украины 1945 — начала 60-х годов в немарксистской историографии. — А. В. Гарань, В. Н. Мартыненко. 591

Гл. XII. Проблемы общественного развития Украины в 60–80-е гг. — В. Н. Мартыненко, В. И. Матийчук, В. Н. Ткаченко, К. А. Шкода. 660

Заключение. — И. С. Хмель. 788”.

Подані сторінки допоможуть з'ясувати, кому належали певні вислови, наведені в додатку № 1.

У березні 1989 р. головний редактор видавництва “Наукова думка” звернувся до мене з листом, що, згідно з попередньою домовленістю (спершу були розмови у видавництві в Києві), він надсилає мені до Львова для рецензування рукопис праці “Проблеми истории Украины в новейшей немарксистской историографии (критический анализ)”. Рецензію треба було надіслати до Києва не пізніше 15 травня 1989 р.

Я трохи затягнув написання рецензії і 23 травня 1989 р. звернувся з листом безпосередньо до редактора, в розпорядженні якого була згадана праця (копії цього і наступного листів збереглися у мене). Текст мого листа був такий: “Прошу Вас вибачити мені, що я ще досі не вислав Вам рецензію. Рецензія, в основному, написана, але тому, що вона різко негативна (таких речей у наш час видавати вже явно не можна) — і що я знаю, з якою публікою Вам доведеться мати справу, — я мушу підвести під неї міцну, обгрунтовану базу. В даному випадку — це огляд тих закордонних фундаментальних видань з історії України, на які автори, в моєму розумінні, обов'язково повинні звернути увагу. Сьогодні я їду до Москви, щоб у тамошніх бібліотеках доповнити цей матеріал, який у мене вже підготований. Ще раз прошу Вас вибачити мені за затримку, але рецензія справді мусить бути така, щоб підкопатися під неї не можна було. По дорозі назад, з Москви, постараюся заглянути до Вас. З глибокою повагою”.

Після праці в бібліотеках Москви (в основному, в Бібліотеці ім. В. І. Леніна) мої наміри змінилися. Я закінчив рецензію без доповнень, а 22 червня 1989 р. вислав її до редактора з таким супровідним листом: “3 мого попереднього листа (від 23 травня ц. р.) Ви знаєте причини, через які я затримав написання рецензії. Ще раз прошу Вас мені вибачити. У мене був спершу намір додати до рецензії список не використаних авторами книжок та великих наукових статей (їх понад 300), але потім я вирішив цього не робити — навіщо робити за авторів те, чим повинні були займатися вони самі? Тому посилаю рецензію в такому вигляді, в якому вона остаточно скристалізувалася. У мене немає можливості засвідчити свій підпис відділом кадрів і печаткою — бо такого відділу кадрів наді мною немає. Про-