Ця сторінка вичитана
Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей…
Як непомітно вечір синій
Схиливсь до мене на плече!
Зіпрусь натомлений на лутку,
А там, де місто, — степ немов…
І чую, спогад, повний смутку,
В червоножилах тисне кров.
Промерзлий шлях… Швидкі тачанки…
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров везерунки заплела.
Мовчіть, умріяні сторінки!
— Я справжнім болем догорів!
… І знов за вікнами будинки
І мертве світло ліхтарів…
