Ця сторінка вичитана
На поле вийшов, — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!
Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!
Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні! —
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?
