Ця сторінка вичитана
Сьогодні день, здається, перший влітку
Полям засмаленим чоло омив;
Крізь дощову густу і рівну сітку
Запаленіли ізмарагди нив…
А скоро неба жар громами вичах,
Вгорі веселкою лишивши слід, —
І у селян на стомлених обличчях
Не так помітно слово — недорід!
І жаб на луках оргія весела
Знялася з вечора така жива,
Що крізь всю ніч вигукували села,
Так ніби пошепки пісень слова…
А снилось так: гарячий з півдня вітер,
Коса гадюкою блищить в росі…
І у газет — нові колонки літер
Про те, що хліба вистарчить для всіх!
