Там батько, плачучи з дїтьми
(А ми малї були і голї),
Не витерпів лихої долї,
Умер на панщині, а ми
Розлїзли ся межи людьми,
Мов мишинята. Я до школи
носити воду школярам,
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили;
А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії!
Для кого в сьвітї живети?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побілїють,
У наймах, сестри, ви вмрете.
Менї аж страшно, як згадаю.
Отту хатину край села.
Такії, боже наш, дїла
Ми творили у нашім раю
На праведній твоїй земли!
Ми в раю пекло розвели,
А в тебе другого благаєм.
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо,
І їх сльозами поливаєм.
А може й те ще… Нї, не знаю
А так здаєть-ся, сам єси…
(Бо без Твоєї, боже волї,
Ми б не нудились в раю голі!)
А може й сам на небеси
Сьмієш ся, батечку, над нами,
Та може радиш ся з панами,
Сторінка:Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu/27
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6d/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%BD%D0%B8%D0%B4%D0%B0._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85_%281914%29.djvu/page27-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%BD%D0%B8%D0%B4%D0%B0._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85_%281914%29.djvu.jpg)