Цю сторінку схвалено
Марко. Памятаєш, дурний, Войнаровського: „Я все віддав за Україну, крім чести“… А Мазепи: „І честь віддай!..“ Це ж найвища жертва! А він — „зрада“!..
Ром. Так… так… Я власними руками розбив своє щастя! Галю! Галю!.. (Хапається руками за голову). О, я нещасний!.. Натворив! Брудним болотом кинув в найсвятішу душу; розтоптав найкращу квітку. І чому?.. Дивний світ, дивні люди!.. Прожили тисячі віків… Пригоду завоювали, скорили… А себе?.. Ті ж раби, ті ж слуги своїх же забобонів… своєї брехні… Душа її, душа — всі найглибші почуття, кожний рух серця, вся істота — хіба ж не мої?!.
