Сторінка:Іван Мулярчик. Жнива доспіли (1917).pdf/10

— 8 —

Она мов бальзам на рани душевнї,
Она цїннїйша над всї скарби земні.

Добра книжка хлїб, вода дорослим,
Молоко солодке, мід малим дїтям;
Добра книжка в темнотї сьвітлом ясним,
Прекрасна одїж голим — не одїтим.
В'на тобі теплом днями холодними,
Вона — ти друг вірний поміж чужими.

Добра книжка — воздух сьвіжий здоровий,
Пахощі любі — розлитеє миро;
Добра книжка — город красний чудовий,
Овоч зрілий, смачний, що зїсти мило.
Она коронов на главу мудрому,
В'на символом щасьтя в житю гіркому.

———O———

ЗИМА.

Зима. Ідуть — минають днї за днями
Сумнї, сумнї мов подорожнї черцї,
Завиє вітер, — помете снїгами,
То знову притихне на сухій гильцї.
По прерах голодний кают блукає,
Бездольний заяць захисту шукає.

Зима. Сїріють над землею хмари,
Або часто розкрите небо сине —
Усьміхнене сонце… Дрімають гори,
Білим килимом пишать ся долини.