же ёго Господи и шарпни ёго по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло ёго двора, коло ёго кола, коло ёго дитини, коло ёго скотини. Хрест на міні, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в репяхах. Помилуй ёго, безкостий Марку, сухий Никоне, Мокрий Миколаю! Сарандара, Марандара, аспиди угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!
Баба Палажка дмухнула на воду тричі навхрест и дала Кайдашеві напитись. Потім вона викликала Кайдашиху в сіни и звеліла ій утопити в горільці маленьке цуциня, намочити в тій горільці на три дні оселедця и дати ту горілку Кайдашеві на похмілля. Кайдашиха витягла с скрині чималий шматок полотна ще й копу грошей и дала Палажці за труда.
Кайдашиха так зробила, якій раяла Палажка. Кайдаш, нічого не знаючи, як напився тієі знахурськоі горілки, заправляноі цуциням та оселедцем, та пив три дні. Кайдашиха тільки рукою махнула и послала ёго до священика. Кайдаш росказав ёму про своє нещастя, найняв молебінь Исусові и акафист Богородиці, ходив говіти в Богуславський манастир. Він перестав пити в той час, а дідьки перестали ёму показуватись.
— Це моя смерть иде за мною, коли вже до мене приходив покійний батько, говорив Кайдаш.
— Добра смерть, коли ви, тату, не перестаєте пити, говорив Лаврін.
Од того часу Лаврін забрав у своі руки и воли й вози и все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
— Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця, говорив Кайдаш за чаркою горілки в шинку.
Терпів Кайдаш а далі не втерпів: знов почав заходити в шинк.
Раз була місячна ніч. Кайдаш спав на лаві. Чує він, щось рипнуло дверима, и в хату ввійшов ёго давній знакомий херсонський чумак. Кайдаш встав и почав балакати с чумаком. Побалакавши в хаті, Кайдаш вийшов на двір и пішов з ним за ворота. От вони вийшли на улицю и пішли ніби до шинку, але вони перейшли через греблю, минули село, а шинку все не було. Йдуть вони шляхом та все балакають. Вже вони зійшли з гори, прийшли до Росі, перейшли Рось через греблю, а шинку все таки нема. Вони пішли на гору, неначе б то в Бієвці, та все говорять не наговоряться. От уже перед ними міс. Місяць грає на полі, а під лісом лежить густа тінь. Кайдаш увійшов у ту тінь и загубив дорогу. Дивиться він, чумака нема, а кругом ёго тов-
