Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Карпо був білявий, але волося на ёго голові з вершечку було трохи рудовате.

— А хіба ж я рудий? То тільки собак дражнять рудими, сказав Карпо.

Мотря стояла під хатою проти білоі стіни. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, с кремезними ногами, з рукавами, позасукуваними по лікті, с чорними косами, вона була ніби намалёвана на білій стіні. Іі загоріле румяне лице ще виразніще малювалось с чорними тонкими бровами, с темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. Од широкого лоба, обвитого двома кісми іі довгобразий вид зужувався вниз и кінчався мягким невеличким підборідком. Тонкий ніс був рівний. Тонкі темночервоні губи були міцно стуляні, а невеликі щоки з румянцем були ширші вгорі, під самими очима и трохи западали, спускаючись до рота. Всі пружки іі лиця були тонкі, трохи гострі а в очах блищали навіть білки, неначе поліроване срібло, або тугий перлемутр (перлова матиця). В цілому лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, горяче, був розлитий розум с характером и трохи з злістю. Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало іі з одного боку, обливало жовтогорячий кісник на голові та червоне намисто на шиі.

— Мотре! чи дома твій батько та мати? спитав Кайдашенко зза воріт.

— Нема! поіхали на ярмарок. А тобі на що?

— Так собі питаю, сказав Карпо и помаленьку, не хапаючись, переліз через перелаз у двір.

— Чого це ти Кайдашенку, лазиш через наші перелази? Наші пороги для тебе дуже низькі, сказала Мотря…

Карпо не зачіпав дівчат, не жартував з ними. Дівчата звали ёго гордим.

— Та хоч би й високі, то перескочимо. Здорова була, Мотре! сказав Карпо, подаючи ій руку.

Мотря руки не подала и підставила глиняника. Карпо взяв іі за руку вище ліктя и здавив так, що Мотря крикнула на весь двір.

— Оцего я вже не люблю: крикнула Мотря и вдарила Карпа правою рукою по спині так, що аж луна пішла по садку.

— Тай упекла ж! ото легенька рука! Неначе перцем посипала, сказав Карпо, вхопившись рукою за те місце на плечі, де ёго вдарила Мотря. Карпові подобався Мотрин жарт.

— Мотре! хто тобі купив оті червоні кісники?