Сторінка:Іван Пулюй. Нові і перемінні зьвізди (1905).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Нові зьвізди.

Коли чоловік помаду добється до своооди духа, то він вже не вдовольняється одною темною здогадкою, що таке ті потужні сили, що працюють і творять у віковічних лябораторіях природи. З розвитком чоловіка доходить і розум до свого права, і в чоловіка прокидається живе бажаннє, заглянути глибше у всесьвітні прояви. Він бажає дослідити, де лежить остання їх причина і звязь. Дослідом хоче він у ріжнотї прояв знайти єдноту, відкрити закони, що мов пасма вяжуть всі прояви до купи, їх єднають, або, сказавши поетично, чоловік шукає „нерухо мого полюса улітаючих прояв“.

Те бажаннє останнього знання видно так добре у високоумних розумованнях Картезія, як у сьмілих теоріях Дарвіна, від котрих ще не давно всї уми так дуже ворушились. Від того самого бажання, знаходити останню причину всіх прояв природи, виходять і ті гіпотези, що мають нам пояснити славну прояву нових і перемінних зьвізд. Про ті зьвізди буде наша річ.

Між у сіма перемінами, яких є безліч у безкрайому сьвітї, будуть може найбільші такі, що від них нові соньця запалюються, та ще такі, від яких инші сьвітила, що віками на небі зьвіздами зоріли, помалу щезають. У безмірній подалі здаються нам ті величезні соньця тілько як мерехтїючі зьвізди. Ми бачимо їх навіть крізь найлучші телескопи тілько як блискучі краплинки, хоч вони багацько мілїон раз більші, як земля наша. Спомини про такі сьвітові прояви сягають у памятниках Китайців на кілька тисяч років назад, а після заходнїх лїтописїй яви-