вони здоганяють одна другу й зникають геть далї, а на їх місце зявляють ся зараз нові, ще більші, ще дужші та гучнїйші. Ось вітер невдоволений филями — своїми рідними дочками, що нїяк не зможуть залити корабель, зовсїм уже лютує, страшно реве й нахиляє корабель то в той бік, то в другий. Филї, думаючи допомогти сердитому батькови, набирають сили, здіймають ся висше будинків і кидають корабель що разу з одного водяного проваля у друге. Серце у тебе похолоне, як филя підійме корабель на самісїнький гребінь і відтіля кине його у низ на кілька сяжнїв. Ух, страшенно тодї! Зробиш ся нї живий, нї мертвий. Під таку негоду на палубі нїкому не можна бути: там зістають самі тільки матрози, люди, що служать на корабли. Вони під таку бурю завчасу здіймають паруси. Більша частина людий на корабли заколихуєть ся так, що нїчого не пють і не їдять.
На пятім тижни наш корабель приплив до міста Ню Йорку; се найбільше і найголовнїйше місто в Злучених Державах Америки — так зветь ся та земля в Америцї, куди нам треба було. А міста в Злучених Державах не такі, як у нас! От хоч і Ню Йорк. Як поставали з корабля та уїхали в се місто, то всї очи видивились. Улицї всюди прямі і широкі та довгі, виложені рівним каменем; скрізь чисто. По обидва боки улиць стоять камяні чи цегляні доми й инші будинки у вісїм, у десять, чи у пятнайцять поверхів. Просто не ймеш віри, що се такі величезні доми, висші від наших церков. В таких домах инодї жиє більше людий, нїж у нашім якім селї. А як малі села, то і кільканайцять не мають стільки жителїв, скільки їх є в однім американськім домі. На кождім будинку довкола від улицї почіпляно богато всяких табличок: і великих і малих, і синих і червоних і чорних і инших. Сї таблички виявляють, що там знаходять ся або які ремісники, або склепи, або фабрики, де виробляють усякі річи. А по улицях людий безлїч; нїяк не розминеш ся. І кождий кудись поспішає: певно у кождого є дїло.
От у сїм містї я й оселив ся на деякий час. Треба було роздивити ся, розпитати ся, познакомити ся з людьми. І я знакомив ся. Чимало ми вже прожили часу, коли від одного мого знайомого я почув, що у Вірджінїї — так зветь ся ся одна країна — продаєть ся дешево чималий хутір. Сей знакомий
