Сторінка:Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu/222

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

218

що за Мортковими плечима стояв Герман, се видавалося йому зовсім природно і мусіло так само видатися й кождому другому), і як би опісля, може в самім розгарі їх боротьби, прийшли жандарми, закували мого Мортка, на віз і везуть в параді через Борислав, — се мусілоб бути заохотою для ріпників, се мусілоб їм додати нової сили і надії, мусілоб збудити в них переконання: таки і ми щось можемо! таки й нам хоч часом щось удасться, коли правда по нашім боці! Він сказав свою думку Матієви, і Матій радо пристав на се. І справді в кількох днях, то через Деркача та Побігайка, то через братів Басарабів, то й через самого Бенедя, майже всі робітники в Бориславі знали про Матіїв процес, по всіх кошарах говорили про нього, висказуючи найріжнороднійші здогади про те, як то він скінчиться. Загально дивувалися смілости Матія, що він поважився ще раз піднимати процес на власну руку, коли прокураторія від нього відступила і се у великій мірі заострювало його цікавість. Правда, швидко нові і далеко важнійші події заняли увагу робітників, але все таки і з сього посіву якесь зерно упало і мусіло з часом дозріти.

А між тим приготування до робітницької війни швидко кінчилися. Брати Басараби наглядали над перевозом закупленого в Дрогобичі хліба, пшопа і иншої живности до своїх потайних складів в Губичах, на Бані і в Тустановичах, де вже також замовлені були ґазди, котрі мали щодень довозити певну означену скількість живности до Борислава. Закуплено три величезні кітли, де мала варитися каша для робітників; навіть про полотно на шатра не забули побратими, щоб було де примістити беззахистних, колиб Жиди змовившися, повикидали їх з помешкань. Ід суботі все було готове, і по всіх кошарах понісся радісний, а заразом трівожний шепіт: настає пора! пора! пора! Так коли на лан спілого жита вхопиться легкий літний вітерець, тихі, похилі стебла ще дужче похиляться, потому здвигнуться вгору, знов похиляться, мірно хвилюючи,