Сторінка:Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu/282

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

278

278

хмарилося, коли Фанні призналася, що любить безмежно Ґотліба. Тепер, коли Леонови здавалося, що вхопив золотого вола за роги, хотів трохи з Гермапом, що посмів пустити йому „шпильку“, поторгуватися, хоча в душі не мав нічого проти того. На усильні благання Фанні пішов іще раз до Ґольдкремерів. Застав пригнобленого Германа і збожеволілу Рифку, яка саме відкрила Германови наміри Ґотліба. Але Герман уже знав від Ван Гехта про фабрику заложену Лєоном. Оба станули око в око. Герман показав Леонови телеграму: ваґон церезіни придержано. Суд видав наказ арештувати Шеффеля і опечатати фабрику церезіни. А Ґотліб? Герман усе таки любив свойого одинака, хоч і не такою звірячою любовю, як Рифка. Всі троє порозумівшись сідають до повоза і мчать до Борислава, щоби спасти Ґотліба і Фанні, яка грозить, що смерть собі заподіє, коли Ґотліба стріне нещастя.


XXII.

Двацять гуртів робітників зібраних побратимами, мов вовки з когпари розходяться по всіх кінцях Борислава.

О дванацятій мають узятися до праці. В огні мають станути усі шиби, всі магазини. Бенедьо має підпалити фабрику церезіни, а його помічники цистерни і магазини. Міський годинник бє північ. В Бенедьови борються два почування: одно каже нищити ворога, друге каже здобувати долю на иншій дорозі. Під фабрикою помічає, що загубив кресало. Біжить до хати і коли хоче вийти, бачить цілу долину засіяну вогнями. Могутні стовпи пожежі ростуть на очах наче великани в казці. Вихор кидає вогнем і роздуває його ще гірше. Вогнів чим раз більше. Великани ростуть і зливаються в одно море. Величезні язики хитаються на всі боки. Рев вихру скріпляє горіння вогню. Се сміється Борислав. Але то що? Фабрика починає горіти! Бенедьо біжить туди і бачить, що крізь вибите вікно вилазить Ґотліб. Рівночасно появляються з одного боку Гер-