хмарилося, коли Фанні призналася, що любить безмежно Ґотліба. Тепер, коли Лєонови здавалося, що вхопив золотого вола за роги, хотів трохи з Германом, що посмів пустити йому „шпильку“, поторгуватися, хоча в душі не мав нічого проти того. На усильні благання Фанні пішов іще раз до Ґольдкремерів. Застав пригнобленого Германа і збожеволілу Рифку, яка саме відкрила Германови наміри Ґотліба. Але Герман уже знав від Ван Гехта про фабрику заложену Лєоном. Оба станули око в око. Герман показав Лєонови телєґраму: ваґон церезіни придержано. Суд видав наказ арештувати Шеффеля і опечатати фабрику церезіни. А Ґотліб? Герман усе таки любив свойого одинака, хоч і не такою звірячою любовю, як Рифка. Всі троє порозумівшись сідають до повоза і мчать до Борислава, щоби спасти Ґотліба і Фанні, яка грозить, що смерть собі заподіє, коли Ґотліба стріне нещастя.
Двацять гуртів робітників зібраних побратимами, мов вовки з кошари розходяться по всіх кінцях Борислава.
О дванацятій мають узятися до праці. В огні мають станути усі шиби, всі маґазини. Бенедьо має підпалити фабрику церезіни, а його помічники цистерни і маґазини. Міський годинник бє північ. В Бенедьови борються два почування: одно каже нищити ворога, друге каже здобувати долю на иншій дорозі. Під фабрикою помічає, що загубив кресало. Біжить до хати і коли хоче вийти, бачить цілу долину засіяну вогнями. Могутні стовпи пожежі ростуть на очах наче великани в казці. Вихор кидає вогнем і роздуває його ще гірше. Вогнів чим раз більше. Великани ростуть і зливаються в одно море. Величезні язики хитаються на всі боки. Рев вихру скріпляє горіння вогню. Се сміється Борислав. Але то що? Фабрика починає горіти! Бенедьо біжить туди і бачить, що крізь вибите вікно вилазить Ґотліб. Рівночасно появляються з одного боку Гер-
