43
і всї ми в хатї згоримо живцем. Пару разів уже й снило ся менї таке і за кождим разом я зривав ся зі страшенним криком і мокрий, як у водї вижмиканий.
— То недобрий знак, — поважно мовив о. Квінтілїян. — Видко, нашествіє духов воздушних. А против них треба твердого заклятя. А молитвою і постом їх не прогониш. Пошукаю тої молитви, пошукаю, хоч доси нїколи не доводилось уживати її. Ох, тяжкі часи настали. Духи воздушні зворушили ся і каламутять серця людські!
І він побожно завернув очи до гори і перехрестив ся. А коли пан пішов від нього, він довго ще стояв і міркував, чи справдї пан такий дурний і не вірячи в Бога дїйсно вірить у охоронну силу якоїсь молитви, чи може він і сим разом підіймав його на кпини. Тих панів нїколи не зміркуєш.
Ой несподїванки, ой несподїванки впали на пана Суботу! Всю ніч його мучили страшенні сни: то він кипів у смолї — проклятий піп наврочив! — то пік ся в огнї і чув по всьому тїлу страшенну спеку, поки не прокинув ся, то збунтовані мужики клали його на землю і брали ся приволочити його бороною. Ой Господи! Що збудить ся, то весь мов у лазнї викупаний, а засне знов на хвилю, то знов йому всяка погань на сон набиваєть ся.
А рано ще не свитало, чує крізь сон тупіт коний, брязкіт ланцюхів, гейканє мужиків — ой Господи, бунт! Ідуть руйнувати, грабувати, різати й палити. Зриваєть ся — справдї на ґанку купка мужиків, а за парканом на дорозї довгий ряд коний. Мужики стукають до дверий. Пан перехрестив ся і вийшов до покою, з якого вели на ґанок скляні двері. Не відчиняючи дверий він запитав крізь шибу:
— А чого вам треба, люде?
— Та на роботу приходимо.
— Як то на роботу? Хто вас пригнав?
— Та ми не худоба, прошу пана, аби нас гнати. Самі прийшли.
— Самі прийшли — повторив пан вухам своїм не вірячи. — Адже вчора кляли ся та зарікали ся, що не підете, а сьогоднї що вам стало ся?
