Хоча вся поезія, всї писаня Дантові мають форму немов автобіоґрафічних признань та оповідань, то про те аллєґоричний та симболїстичний спосіб його говореня спричинив те, що ми майже нїколи не маємо певности, чи якесь його оповіданє розуміти дословно, як дїйсний причинок до його автобіоґрафії, чи симболїчно та переносно, як певну форму, певну фазу його духового розвою. А постороннїх свідоцтв та документів, що позволяли-б нам прослїдити житє сього незвичайного чоловіка та сконтролювати признаня розсипані в його творах, маємо дуже мало. Тим то й не диво, що властивих, конкретних та автентичних, документами стверджених дат із Дантового житя маємо дуже не багато, а не мало з того, що давнїйшими біоґрафами та коментаторами від самого XV. в. вважало ся правдивим, певним і нерозривно звязаним із іменем Данта, прим. його відносини до Беатріче, при близшім оглядї розпливаєть ся майже мглою або що найменше відходить у сферу невияснених гіпотез, коли не лєґенд.
Данте родив ся у Фльоренції в р. 1265 в часї між 18. маєм і 17. червнем. Його імя було властиво Дуранте, тривкий, із якого пішло скорочене Данте. Його прозвище Алїґієрі вказує на нїмецьке походженє його роду. Алїґієрі, се очевидно старонїмецьке Альдіґер або Вальтеґер — Держиспис, де в чому близьке до назви другого велетня поезії Шекспіра, яка означає трясиспис.
