Позбувши ся з кляси сього одинокого постороннього сьвідка своїх подвигів о. Телесницький міг забавляти ся з нами по всїй своїй уподобі. Тепер нїхто не стояв йому на перешкодї. До Великодня з первісних 80 учеників лишила ся в клясї лише половина. Найцїкавійше було те, що наш добродушний о. ректор немов не бачив і не знав нїчого; а в тім хто знає, може він і пробував уговкати о. Телесницького, та не міг? До нас дїтий доносили ся глухі чутки про ворожнечу, яка повставала против о. Телесницького в містї, і то в ріжних верствах. Раз, говорено, коли о. Телесницький з о. ректором показав ся в цукорнї, присутні там богаті купцї Жиди не вважаючи на о. ректора викинули нашого вчителя за двері. Була чутка також, що на Задвірнім передмістю парубки засїдали ся на нього, чуючи, що він має в суботу приїхати на фільварок, який мали там о. Василіяни. Нещастє хотїло, що замісь
