Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана



I.

Що ви так дивите ся на мої руки? Ну, годї вам, покиньте! Не гарні вони, ще з мозолями. Панове у дївчат таких рук не люблять. Ви не думайте, що я на легкім хлїбу виросла і так собі, з легким серцем на легкий хлїб пустила ся! Ну, цур його з серцем! Не хочу про нього говорити — і не питайте! І згадувати не хочу.

А про давнїйше житє що вам розказувати? Се така нецїкава і звичайна історія, яких тисячі можете побачити.

Мій батько був економ у одного пана на Поділю. Добре йому вело ся. Маму свою не богато й памятаю. Тілько й згадую, як мене пестила й цїлувала і називала румяним яблочком. Певно не думала й не снила нїколи, куди її яблочко покотить ся.