Цю сторінку схвалено
— 179 —
Юлїян.
Ти в дуже веселім настрою, а я нї.
Каміля.
Ось сядь лишень (тягне його до себе на софу), побалакаємо… може я й тобі піддам веселого гумору.
Юлїян. (Легенько опирає ся.)
Нї, пусти мене. Справдї мушу йти.
Каміля.
Алеж хлопче! Шеста година в ранцї! Куди ти підеш? Ще всї брами позамикані. Ще всї порядні люди сплять! Ну, обійми мене! Поцїлуй мене! (Обіймає його.) Так як учора. Яж твоя жіночка, правда?
Юлїян.
Вчора була.
Каміля.
А сьогодня вже нї?
Юлїян.
Що добре, того не треба за богато. За тиждень знов будеш.
Каміля. (Відвертає ся.)
Ти недобрий! Не любиш мене! Серджу ся на тебе.
