Цю сторінку схвалено
— 184 —
Каміля.
Сьвятої Аґати.
Юлїян.
Ну, тай що з того?
Каміля. (Тягне його за руку до калєндаря.)
Ади!
Юлїян.
Червоно підкреслене. Ну, тай що з того?
Каміля.
А знаєш чому?
Юлїян.
Можуть бути сотнї причин.
Каміля.
Одна! одна! Се роковини смерти моєї матери. Сьогоднї рік, як раз рік! (Кидає ся йому на груди і ридає). Юлечку! Серце моє! Я не переживу сьогоднїшнього дня!
Юлїян. (Відсторонює її.)
Ну, справдї, з тобою сьогодня щось не теє… Кожда дрібниця дразнить тебе. Найлїпше я піду собі, а ти заспокій ся.
Каміля. (З трівогою держить його за руку.)
Нї, нї, нї! Не покидай мене! Тепер у тій хвилинї не покидай!
