До Геллеспонту заніс у сам ранок нас вітер попутний,
Зефір, що грав верхом хвиль. Тіснину ми минули Абіда,
Іліон, Піфію та Дарданію лишивши праворуч.
Тут також абарніад і перкотів плодючую землю
Срібними хвилями вкруг облива [благодатний той] Айзеп;
Швидко підскакуючи, пропливло говірке туди «Арго».
А як його на пісках осадили, не гаючи, Тіфіс,
Того стерник корабля, та син Айзона [Язон] преславний,
І з ним мінійці усі синьоокій богині Афіні
Здвигнули камінь важкий. Тут і німфи при [славнім]
артацькім
Джерелі гарними скрізь криничками [весело] журкочуть.
Ось чому тут моряки, Геллеспонт перепливши широкий,
Гарну погоду знайшли та по свойому труді спочинок.
Навіть у землю вони криві якорі тут не вбивали,
Що їх спускають до хвиль, коли море бурливе бушує,
Тут же зійшли на горбок, що на березі був, розложили
Намет і ну ж готувать обід, бо голод чув уже кождий.
Тут при обіді застав їх герой кізіканський, володар
[Славних] долопів, що тут доокола доми свої мали.
Милий Енея був син, що богиня йому між жінками
Вродила, доня Евдора, прекраснолиця Айніпоя.
Сей то мінійців усіх пригостив і почтив дуже славно,
Різать товстючих овець і волів велячи косоногих
Та польових кабанів, ще й червоне вино додаючи.
Хліба доволі також назносить їм велів при відході,
Також плащів, та коврів, і хітонів прекрасноцвітистих.
Так полюбив він присутніх за те, що однолітець був їм,
І весь день з ними провів при чарках [та в веселій розмові].
VIII. МИМОВІЛЬНЕ ВБІЙСТВО Й ЕКСПІАЦІЯ
А як блискучий титан затонув у струях океану
Й місяць в плащі звіздянім розпростер чорнотканую
пітьму,
Раптом надбігли мужі войовничі, що мали осідки
В горах Арктойських і що були до диких звірів подібні,
До міцноруких титанів або [велетнів та] гігантів,
А із [широких] плечей в кождого по шість рук виростало.
Бачачи їх, королі бездоганні, що рвуться до бою,
Зараз воєнні свої уоруження понадівали,
