Цю сторінку схвалено
— 112 —
— Скік, серце! — крикнув солярь, тай зареготав ся, і всї з ним. Дротований шнур та ще й вузлами понавязуваний де діткнув ся тїла, то мов ножем!… А вузли мов пявки повпивали ся в мясо… Я живо далї по при другий віз, — другий солярь те саме. Я по при третїй — той те саме. Шість їх було, і поки я минув усї вози, то мої ноги були порізані мов ножами, а кров слїди заливала. Ex, запамятав я собі тих солярів, дізнав ся відтак, з якого то вони села такі чемні вивели ся, то вже я й їм пригадав ся!… А мої господарі в регіт, та похваляють солярів, що на який то вони спосіб узяли ся.
— О, ми з такими паничами вміємо поводити ся! — вихваляє ся один. — Видите, злого йому нїчого не стане ся, а памятку буде мав. Ха, ха, ха, ха!
