бити чоловікові якусь пакість, якусь прикрість, на се в неї завсїди знайдеть ся і сила, і постанова, і концепт. Але зробити щось приємного — ох, нї, вона нездорова.
— Ну, здаєть ся, ви з супружого життя винесли досить нерожеву фільософію, — завважив Шнадельський.
— Пане! — мовив Стальський, розвалюючи ся на кріслї й закурюючи циґаро, — маю того життя й тої фільософії от поти! І як би хто нинї увільнив мене від сеї-от окраси родинного вогнища, — він кивнув головою в бік тих дверей, якими вийшла Реґіна, — то я вважав би його найбільшим своїм добродїєм.
— Ну, жартуйте здорові! — мовив Шварц.
— Пане, менї не до жартів! — мовив поважно Стальський. — Попробували б ви пожити з нею десять лїт так, як я, тодї могли б говорити в тій справі. Знаєте, я вже надїяв ся, що, нарештї, доля увільнить мене…
В тій хвилї його промову перервав дивний шум і гармідер, що доходив з-надвору. Вже від доброї чверти години здалека доносив ся глихий гуркіт, мов торохтїннє далекого грому, але присутні, заняті тим, що дїялось у покою, не звертали на нього уваги. Та ось гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валив ся якийсь деревляний будинок, або сипалось каміннє з горища, і рівночасно залупотїли кроки по вулицї, почули ся різькі крики:
— Тримай! Лапай!
Усї схопили ся з місць.
