відбути ся віче, ще вчора коштом Євгена вичистили й випорожнили; Мотьо дав дощок, із яких зроблено невеличке подіум, на ньому поставлено стіл і кілька крісел. Вічевики мусїли стояти; жолоби і драбини заступали місце льож і ґалєрії. Дощані стїни були тут і там дїряві, — значить, надто великої задухи не було чого бояти ся. Мотьо ходив у шабасовім халатї й робив гонори дому; його жінка стояла з шинквасом і з якимось понурим видом наливала та ставила на лядї пиво, яким частували себе взаїмно вічевики.
Возівня заповнила ся майже моментально, а, тимчасом, із міста плили раз-у-раз нові лави. У Євгена радувало ся серце, коли дивив ся на ті купи селян, у яких видно було хоч невисоку інтелїґенцію, але щире зацїкавленнє тим новим, нечуваним досї явищем, яке відтепер мало зробити ся важним чинником у їх життю. Полїтичний рух, само думаннє про ширші полїтичні справи, читаннє полїтичних ґазет, а далї полїтична орґанїзація й боротьба, — все се були річі, досї чужі селянству, незрозумілі для нього; адже ж його давнїйші опікуни малювали йому все те як річі далекі, недоступні для хлопського розуму, а нераз навіть попросту заборонені. А тепер перший раз інтелїґенти брали ся говорити селянам про ту таємну полїтику. Що то буде? Як то воно піде? Чи, справдї, уряд позволить на се? Не диво, що всї присутні, не виключаючи священиків тай самого Євгена, з деякою трівогою ждали, як то воно піде.
Вдарило три чверти на одинацяту. Що таке, що нема нїкого від староства? Правда, на вулицї
