яку принесла йому жидівка, і швидко також заснув.
На другий день рано Юдка довго нараджувався зі своєю Малкою, бігав десь кудись по сусідах, а далі коло полудня закликав Слимака до своєї спальні, заваленої перинами й майже зовсім темної.
— Знаєш що, Слимаку, є для тебе робота.
— Яка?
— Легка робота, столярська. В тебе є деяке начиння?
— Та щось там є: пара гиблів[1], сверлик і топір.
— Ну, добре. Сверлик можеш продати, сверлика не треба. Треба тільки гибля, сокири та пилки.
— А що ж то за робота тільки з гиблем сокирою та пилкою?
— Легка робота, Слимаку. Будеш стругати ручки до корбів та млинків, листовки, кілки, знаєш, такі дрібниці. Навіть варстату не треба, можна на віснім стільці; будеш собі сидіти та й усе свою роботу робити.
— А по чому? Що заплатите?
— Заплатите, Слимаку? За що тут платити? Слухай, що я тобі скажу! Ти хати не маєш правда?
— Не маю.
— Ну, я дам тобі хату, ось тут на подвір'ї. Тихо тобі буде, спокійно, лише сиди та роби; Чуєш? А їсти також дістанеш і гиблівки твої. розуміється, гиблівки! Груба тріска до мене. Ну, а шмаття може є яке в тебе, га?
— Та щось там є.
- ↑ Гибель — рубанок.
