Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu/161

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

От така наша доля. Чи буде колись ліпше, чи доведеться нам хоч при смерті дихнути вільніще, Господь знає. Але пан зо всієї сили працює над тим, щоби чимраз тісніще натискати на нас пута. П'ять коршмів у селі запровадив, школи нема, священика вибрав собі такого, що з ним руку тягне, а нам нікому порадити, живемо як ті воли в ярмі, вже й дітям не робимо надії на кращу долю…

В травні 1883 р.