І. Франка, а зокрема один з найкращих знавців і редакторів його мови В. Сімович.
Виходячи з повищих засад, Видавництво „Книгоспілка” у мовно-редакційній праці над двадцятитомником залишає непорушною лексику і стилістику творів І. Франка найперше в тих її частинах, що стосуються мови літературно-художніх типів, характеристики певної місцевости чи певних суспільних прошарків українського народу. Ці засади стосуються в основному і мови самого автора з тою відмінністю, що поодинокі слова а іноді й звороти виправляються, але й то лише ті, які трапляються в мові ранніх творів і є заступлені в мові творів пізніших.
Надто різноманітний правопис різних видань, що складають двадцятитомник, редагується, уодноманітнюється. За основу правописного уодноманітнення прийнято правопис, що його затвердила Всеукраїнська Академія Наук у Києві та Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові 1929 року, правопис, на основі якого складено найповніший і найдокладніший правописний словник Г. Голоскевича. Сказане щодо редагування правопису повнотою стосується прозових творів і лише частково віршованої творчости. Ті правописні „помилки” у віршованій творчості, що їх автор свідомо припускає на вимогу будови віршу, не виправляються.
Пунктуація правиться відповідно усталених пунктуаційних норм за винятком тих випадків, коли зміна авторської пунктуації порушить зміст.
Друкарські технічні помилки, що трапилися в попередніх виданнях, виправляються.
«КНИГОСПІЛКА»
