аж до землі і спиняють не лише їх кроки, але навіть спирають їм дух у грудях, і що вулична курява під їх ногами переміняється на липку смолу, що чіпляється їх босих ніг, тягнеться за ними і зупиняє їх кроки.
— Ага, тут ви, пташки! — чути грубий голос над їх головами і якісь тяжкі руки мов молоти спадають на їх плечі і валять їх обох разом на землю.
— Мамцю! Мамочко! Рятуй нас! — зойкнув Начко заносячися конвульсійним хлипанням, коли тимчасом Владко закусивши губи аж до крови бив руками і ногами, силкуючися вирватися від переслідовника. Та даремно. Швидко майже вся вулична юрба зібралася довкола них. Поліціян узяв їх обох за карки і попхнув наперед себе; обік нього кленучи та лаючи поганих лобузів ішов пошкодований господар, а за ними цікава, галаслива вулична юрба.
— До поліції з ними! До арештів! Іще сьогодні протокол зложу! — повторяв господар.
Хлопці йшли машинально, майже не бачучи та не чуючи, що діялося довкола них. Начко все ще хлипав судорожно, а Владко гриз уста. А довкола них літала груба лайка і прокляття побожних кумась, крепкі дотинки робучого люду і вереск вуличної дітвори.
— Мій Боже, таке то ще мале, а таке вже зіпсоване, — зітхала якась бабуся, милосерно киваючи головою.
— А щоб їх і повішали, то не було би шкоди, моя кумочко, — викрикав пискливий голос Войцєхової насеред вулиці. —
