Цю сторінку схвалено
ДОМАШНІЙ ПРОМИСЛ
Оповідання ложкаря.
Вичитав оце я в газетах — бо я письменний трохи — що Бог дав нашому краєві такого доброго маршалка[1], який каже: „Всіх сил доложу, щоби тільки домашній промисл у Галичині піддвигнути. Вже нехай собі там що хоче паде, а що хоче пропадає, а домашній промисл мусить піднестися!“
Читав я також, як то дуже вихвалюють той наш домашній промисл такі великі панове, як граф Дідушицький[2], пан Вєржбицький[3] й інші, як то вони за дорогі гроші скуповують гуцульське череп'я, покутське шмаття, старі килимки, гердани[4], крайки та дерев'яні вироби, і не
- ↑ Маршалок — представник цензового самоврядування, — щось подібне до нашого, старих часів, голови Губ. Земства.
- ↑ Мова тут про пок. графа Володимира Дідушицького, основателя цінного природописного, археологічного та етнографічного музею у Львові. (Ів. Фр).
- ↑ П. Людвік Вєржбицький, коло 1880 р. директор міського промислового музею у Львові, видав цінний атлас „Wzory przemystu domowego włościan na Rusi“ у X випусках. (Ів. Фр).
- ↑ Гердан — ланцюжок з пацьорків (бісеру).
