— А ти вважай, — кидає своє слово інший, пихкаючи люльку,— що ти тут свобідний, як птах. Батько тебе не лає, мачуха не пилить, ніхто тобі в ложку не заглядає. Що заробиш, те твоє, робиш собі з тим, що хочеш.
— У мене жінка й діти, — відмовляє гуцул, — мені аби заробити на податок, та й додому.
— То лізь у яму, бо так наверху при корбі не швидко заробиш.
— Відав, шьо мусю, — мовив гуцул, — хоч боюси, ой, мамко моя, йик боюси тої йими!
Всі присутні сміються, а гуцул, пихкаючи люльку, все повторяє: — Боюси, тай шьо ми зробиш! Все ми си здає, шо йик у ню влізу, то вже бірше світа не побачу.
Герман, проходячи попри ями, не раз залюбки підслухував такі розмови і всміхався. Це ж було свідоцтво тих простих людей про добродійство нового елементу в їх життю, промислового руху. Він дає їм можність вийти зі старої тісноти та безрадности патріярхального життя, пізнати більше світу, розвинути свою волю. Що з того, що сотки, тисячі їх погибнуть або зведуться ні на що! Без того ніяка переміна в суспільному життю не відбувається, та й без того чи менше б їх пропало в домашній глуші? Герман був чоловік практичний, далекий від усякого сантименталізму. Як генерал в часі битви бачить тільки свою мету й старається осягнути її, хоч би скільки його людей упало, так само й він при своїх промислових спекуляціях. Дбати про якусь особливу забезпеку робітників, про те, щоб стіни ям були солідніше оцямровані й не валилися, він не вважав себе в обов'язку. Хай про це дбає поліція! Як вона накаже, то й
