старосвітського вигідного гнізда. Цей дім разом з великим садом, огородом, подвір'ям, стайнями і всякими знадобами закупив він від вдови по однім польськім панові з великого роду. Той пан давніше мав великі маєтки, кілька околичних сел. Але найбільша частина того маєтку пішла на підпирання нещасливої революції в 1831 р.; що лишилося опісля, було потрачено в довголітніх процесах про якесь наслідство, так що по скасуванню панщини давній дідич опинився немов на льоду, і не міг назвати своїм нічого, крім цього одного дому з садом та парою коней. Тут він і дожив свого віку в затиші, а по його смерті жінка продала й цей послідній шматок давньої величі і забралася з тих сторін. Замість старого польського дідича настав новий пан в тих мурах — Герман. Він тоді щойно почав поростати в пір'я, закуп того дому був перший крок до його пізнішого багатства; може, для того він і звикся так із тим старим житлом.
Зрештою, Германа мало займало внутрішнє уладження дому, — тим менше займав його сад, в котрім давній власник просиджував, бувало, ціле літо, і в котрім, як говорили в сусідстві, і тепер ще не раз місячної ночі можна було видіти його високу стать з довгими вусами і білим, як молоко, волоссям, бродячу в густій, високій траві, — можна було видіти, як він оглядає кожне дерево, мов старого знайомого, часом заламує руки або зідхає важко. Герман хоч і чув ті слухи, сміявся з них, але до саду все таки його не тягло. Він вдоволявся тим, що кожної весни почислив дерева і опісля випускав сад в оренду садівникові, а сам до нього мало коли й заглядав.
